Музейна педагогіка – досить новий, але вже популярний напрям навчально – виховної діяльності.
За визначенням О.Медведєва, М.Юхневича «Музейна педагогіка – це наукова дисципліна на перетині педагогіки, психології, музеєзнавства, мистецтва і краєзнавства. Предметом музейної педагогіки є проблеми, пов’язані зі змістом , методами і формами педагогічного впливу музею, з особливостями цього впливу на різні категорії населення, а також з визначенням музею в систем закладів освіти».
Педагогічний колектив нашого дошкільного закладу розділяє погляди науковців, педагогів, психологів і підтримує думку про те, що музей здатний збагатити дитину враженнями від нових, незнайомих предметів, які вона ніколи не бачила й не могла бачити в доступній їй діяльності, сприяє формуванню творчої особистості, яка, засвоївши текст гуманітарної культури та мистецтва, включає його в контекст власного життя.
Дуже цікаве і перспективне явище – музей у дитячому садку. Він інтегрований у навчально-виховний процес дошкільного закладу.
Музей як спосіб пізнання світу містить великий потенціал для особистісного розвитку дошкільнят, він розширює «середовище існування» дитини вже з дошкільного віку, є місцем інтелектуального відпочинку. Використання засобів музейної педагогіки в дошкільному закладі дає змогу пробудити в дітях відчуття приналежності до свого
роду, до рідної землі, прагнення долучатися до культури українського народу, його історії, традицій.
Упродовж останніх років педагоги нашого закладу часто замислювалися над тим, як домогтися, щоб у дитини виникла потреба долучитися до культури українського народу, його історії, до рідної землі.
Ми провели анкетування батьків і з’ясували, що досить великий відсоток дітей ніколи не відвідували музею. Причин багато. Деякі батьки вважають, що дошкільникам ще рано відвідувати такі заклади: діти ще малі і нічого не зрозуміють. Деякий відсоток батьків ніколи не задумувався над цим питанням. Деякі батьки не мають часу, щоб відвідати музей разом з дітьми.
Діагностика поточного стану сформованості історико – географічних уявлень дітей дошкільного віку виявила недоліки, а саме:
· лише 50 % дітей знає основні пам’ятки історії та природи рідного краю;
· 60 % дітей не знає про становлення державності, проголошення незалежності;
· 74 % дітей не має знань про видатних діячів рідного краю.
Аналізуючи отримані дані, можна стверджувати, що проблема полягає в тому, що педагоги не в повній мірі володіють необхідними знаннями про історико – географічне оточення дошкільників, відсутня программа ознайомлення дітей із культурним надбанням свого народу, не використовується потенціал музеїв рідного краю. Ми переконані, що саме музейна педагогіка забезпечить художньо- естетичне сприйняття дитиною культурного надбання українського народу, усвідомлення своєї відповідальності за його збереження, примноження та передачу надбання іншим поколінням.
Звісно, в умовах дитячого садка створити справжній музей немає змоги: бракує оригінальних експонатів, відсутня охорона й музейні працівники.
Вивчивши досвід багатьох закладів України, які працюють над питанням формування національної свідомості дошкільників, ми поставили перед собою завдання створити в закладі музейну експозицію.
Почалося з роздумів над тим, який вибрати профіль, де її краще розмістити,чи можна з її допомогою навчати маленьких дітей? Якими методиками користуватися? Чи може існувати музейна експозиція без гасла «Не чіпати»? Як вдихнути життя у музейні експонати, щоб вони стали зрозумілими дитині ? Питань безліч і немає їм кінця.
Пошуки відповідей на них визначили деякі напрямки дослідження:
1. Ознайомлення з традиціями музейної педагогіки різних країн світу.
2. Ознайомлення з досвідом роботи дошкільних закладів України.
3. Вивчення ідей і нестандартних підходів до роботи дитячого
садка і музеїв.
Ми усвідомлювали, що на нас чекає кропітка, але дуже цікава робота. Спочатку, потрібно було вибрати приміщення для облаштування музейної експозиції. В закладі просторі холли і ми вирішили в одному з них створити музейну експозицію і облаштувати її так, щоб вона гармонійно поєднувалась із інтер’єром закладу.
Музейну експозицію було створено за ініціативи творчої групи педагогів, спроможних виконувати пошуково-дослідницьку, просвітницьку, експозиційну роботу.
Створення навіть маленької експозиції задіює різноманітні форми роботи не тільки з педагогічним колективом і вихованцями, а й сім’ями дітей. Нам дуже приємно, що батьківська громада активно підтримує усі наші починання щодо створення експозиції. Зараз позиція батьків протилежна тій, яка була на початку. Повторні анкетування показали, що батьки усвідомлюють специфіку нашої експозиції, що інформація, яка зберігається в ній, забезпечує особливу роль в розумінні дітьми значущості історії про життя та побут людей рідного краю.
Було обрано профіль, за яким буде працювати музейна експозиція – етнографічний. Творча группа розробила “Положення про музейну експозицію”, де одним з пунктів є співпраця нашого закладу з іншими дошкільними закладами міста та батьківсткою громадою. Колегіально експозиція отримала назву «Спадщина Подільського краю».
Наша музейна експозиція «Спадщина Подільського краю»
Наш колектив тісно співпрацює з народною майстринею, членом Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Людмилою Леонідівною Філінською. В нашій експозиції представлено персональну виставку авторських робіт майстрині (витинанки, гончарні вироби), зібрано цінні музейні експонати, які характеризують побут нашого Подільського краю.
Народна майстриня, член Національної Спілки
майстрів народного мистецтва України
Філінська Людмила Леонідівна
Людмила Леонідівна Філінська часта гостя в нашому закладі. Із великим задоволенням відвідують її майстер-класи і педагоги закладу, і вихованці. Діти із нетерпінням чекають нових зустрічей з майстринею.
Наші педагоги проводять цікаві та змістовні екскурсії для вихованців та їх батьків. Музейні експонати мають унікальну здатність впливати на інтелект, волю та емоції людини водночас. Полюбивши і засвоївши цінності музейного простору, надалі діти стануть вдячними відвідувачами музейних залів і культурних заходів, а отже – інтелігентними, добре вихованими й освіченими людьми.
Хоча експозиція створена нещодавно, та ми вже маємо певні напрацювання та досягнення. В вересні 2010 року наш заклад приймав участь у огляді – конкурсі «Музеїв та музейних експозицій» і отримав позитивну оцінку нашої діяльності.
У дошкільному віці починається фактичне становлення особистості. Тому ми маємо на меті не лише дати дитині уявлення про навколишній світ, але й виділити при цьому такі змістовні опорні моменти , які слугуватимуть їй у майбутньому ціннісними орієнтирами. У нас є свій шлях, свої можливості впливати на дитину, своє освітнє завдання – формувати гармонійну, всебічно розвинену, творчу особистість, розуміння нерозривності зв’язку між минулим, сучасним і майбутнім.
Та наряду з позитивними здобутками є і певні проблеми: той факт, що залучення до музею вперше проходить у сім’ї має не завжди позитивний результат. Виникає питання, чи завжди члени сім’ї кваліфіковано прищеплюють навички пізнання експозицій, самі достатньо володіють музейною культурою. Непідготовленість дорослих може, звичайно несвідомо, прищеплювати дітям неправильний погляд на музей. Не кожен дорослий може дати відповіді на запитання дитини, які виникають під час розглядання експонатів. І тому, на наше тверде переконання, залучення дитини до музею має відбуватися під керівництвом вихователів. Воно не повинно стихійно здійснюватися лише в сфері сімейного виховання. Зробивши детальний аналіз і виявивши позитивні та негативні сторони ми вибудували певну стратегію. Ми почали ознайомлювати з експозицією наших батьків. Знайомство відбувається, як правило, в ті дні, коли в закладі відбувається або загально – садовий захід, або групові батьківські збори.
Робота з дошкільниками – одна з актуальних і найбільш складних проблем. Диференційований підхід до дитячої аудиторії потребує знання психології дитини. Відповідно результативність у роботі з дітьми забезпечує співпраця музейного працівника, педагога і психолога. Особлива увага приділяється проблемі підготовки дошкільників у дотриманні «музейного етикету». Діти та батьки дуже полюбляють відвідувати нашу музейну експозицію, приймати участь у майстер-класах, заняттях гуртка «Вишиваночка». І успіх усіх заходів, які проводяться в музейній експозиції залежить від компетентності педагога, від уміння зорієнтуватись в нестандартній ситуації, а також уміння заінтригувати групу попередньою розповіддю про експонати , які знаходяться в музейній експозиції.
Майстер – клас для батьків
«Пишемо Великодню писанку»
Для писання писанки потрібно приготувати:
· ціле чисте яйце (можна гусяче, качине) яйце без тріщин, протерти оцтом для знежирення;
· писачок – інструмент для нанесення воску, що складається з дерев’яного держачка та металевої лієчки. Найкраще його купити готовим у майстерні на ярмарках та майстер – класах з писанкарства , але можна змайструвати і самому.
· фарби. Можна використовувати природні барвники – навар цибулиння (жовтий, коричневий), настоянка звіробою (червоний), але зараз у продажу є багато фарбників для писанок, найкращі – це анілінові фарбники для вовни. Фарби розводять згідно з інструкцією у півлітрових баночках , заповнюючи банку
наполовину. До кожної фарби треба додати столову ложку оцту.
· свічка, шматок воску, ганчірки.
Виберіть візерунок писанки, який ви хочете написати. Для першого разу бажано, щоб він не був геометричним, бо рівний поділ яйця на сфери не усім зразу вдається.
Малюнок можна спочатку нанести простим олівцем, але справні писанкарі ніколи цього не роблять. Важливо зрозуміти принцип писання воском. Всі лінії , що ви нанесете на біле яйце, у готовій писанці будуть білими. Потім ми покладемо це яйце у
бавовну, наприклад, з жовтою фарбою ( послідовність фарб повинна бути від найсвітлішої – жовтої до найтемнішої – чорної), діставши яйце з фарби, ви воском робите лінії або зафарбовуєте всі місця які хочете залишити жовтими. Далі кладете яйце у наступну фарбу і знову повторюєте весь процес до найтемнішого кольору.
Отже, ви вибрали візерунок, визначились з кольоровою гамою і послідовністю кольорів.Тепер беріть до рук писанок. Покладіть у лієчку писачка шматочок воску і нагрійте його над полум’ям свічки, допоки віск не почне капати, спробуйте провести кілька ліній на папері. Віск повинен рівномірно витікати, якщо крапає і ллється – віск трохи перегрівся, зачекайте декілька секунд. Якщо вдалися спроби – починайте писати по яйцю.
Написання писанки – це магічне дійство. Нехай вам ніхто не заважає, зосередьтеся на роботі і думайте лише про хороше.
Коли закінчите писанку – покладіть її в духовку на ганчірці ( адже буде стікати віск) на 10-15 хвилин при температурі 80 -100 градусів С. Так яйце трохи пропечеться і буде краще зберігатись , а коли ви його дістанете з духовки – віск на ньому буде розтопленим – витирайте його ганчіркою і насолоджуйтесь неповторним дивом народження писанки. Якщо якісь місця не прогрілися або швидко захололи – нагрійте їх трохи над свічкою, але тримайте яйце подалі від вогню, від свічкової сажі може потемнішати колір.
Бажаємо і вам натхненої праці та чудових результатів!
