Адаптацiя дiтей:

 Шановні батьки!

Усвідомте, що ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життя в групі.       

  • Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садочку багато іграшок, діток, і їй там буде добре, цікаво, весело.
  • Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо додержуйте часу вкладання спати і період харчування.  

         Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування. Подбайте про психічне і фізичне здоров’я дитини.

  • Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров’я і поведінки.       
  • Потурбуйтеся про нервову систему вашої дитини. В перші дні перебування не залишайте її на цілий день у дитячому садку.
  • Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будете певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.    

Пiдготовка дiтей до дитячого садка

 

   Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку. Поступово формуйте навички спілкування дитини  днолітками: гуляйте з ним на ділянці дитячого садка, залучайте до спільної діяльності з іншим.

Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

   Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.        

Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило – восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.      

   Докладно розповідайте дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона робитиме. Чим докладнішою буде ваша розповідь, і чим частіше ви будете її повторювати, тим спокійніше й упевненіше почуватиметься ваш малюк, коли піде у дошкільний заклад.

   Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності дитини та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

   Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.  

   Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка,  може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості й плани.

   Переконайтеся у тім, що вашій родині дитячий садок необхідний саме зараз. Будь-які ваші коливання дитина використовуватиме для того, щоб протистояти відвідуванню дитячого садка. Легше й швидше звикають діти, батьки яких не мають альтернативи дошкільному закладу.

   Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтеся з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку. Чим ближчими будуть ваші стосунки з вихователями, іншими батьками та їхніми дітьми, тим простіше буде звикнути вашій дитині.        

   У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком.

   Приблизно за тиждень до першого відвідування дитячого садка попередьте дитину, про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитинi ранковi прощання

   Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам’ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.      

   Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона довіряла вам.

   Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.       

   Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.        

   Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Вплив батька на формування сттеворольової поведінки дітей

Який вид спорту обрати для дитини

Фізкультура і спорт — одне й те саме?

Спортом займаються заради досягнен­ня певних результатів, а фізкультурою — щоб бути здоровими. Батьки, які хочуть виростити професійного спортсмена, мають розуміти, що це вимагатиме від малюка дуже багато часу і сил. Далеко не кожна дитина здатна витриму­вати серйозні фізичні та психологічні наванта­ження. А от заняття фізкультурою — завжди на користь малюкам! Тож ведучи малюка до спор­тивної секції, насамперед визначте, що є для вас пріоритетом.

Як обирати спортивну секцію, якщо у дитини проблеми зі здоров’ям?

При виборі спортивної секції не можна за­бувати про порушення здоров’я, які є у малюка. Наприклад, командні види спорту — футбол,волейбол, гандбол, бадмінтон, хокей, єдиноборство — протипоказані дітям з короткозорістю та плоскостопістю. Річ у тім, що за плоскостопості зв’язки і м’язи стопи не працюють як слід, дитина просто не здатна бігати й стрибати досить швидко і високо, що вкрай важливо в цих видах спорту.Якщо в дитини хронічний гайморит, то не варто записувати її на зимові види спорту. Якщо у малюка є приховані проблеми з серцем, заняття спортом можуть спровокувати іх загострення. Дітям, що мають проблеми з хребтом, не можна займатися тими видами спорту, в яких домінує одна половина тулуба, — фехтуванням, художньою гімнастикою, настільним тенісом, акробатикою. Для дітей з надмірною вагою будуть доречни­ми плавання, дзюдо і, особливо, хокей, бо це той спорт, у якому вага є перевагою. Ідеальні види спорту для дівчаток та хлопчиків з недостатньою вагою — акробатика й художня гімнастика. Головне — не нашкодити організму, що росте, надмірними навантаженнями, а навпаки, зміцни­ти здоров’я і розвинути фізичні дані дитини.

З якого віку краще починати займатися тим чи іншим видом спорту?

Наголосимо: йдеться саме про професійні заняття у спортивних секціях, а не про ама­торські, епізодичні чи оздоровчі тренування. Легка атлетика — з 7 років. Це дуже природний вид спорту. Завдяки йому розвивається грудна клітка, формується правильне дихання, гармонійно розвиваються всі групи м’язів. Футбол — з 7-9 років. Це спорт для дітей, які можуть однаково добре управляти як правою, так і лівою руками і ногами. Айкідо — з 5-6 років. Сприяє гармо нійному розвитку всіх м’язів тіла, а також правильного дихання, самодисципліни, вміння володіти собою, зміцнює віру в свої сили.

Плавання — з 7 років. Плавання позитивно впливає на основні показники фізичного розвитку людини: зріст, вагу,роботу серцево-судинної, нервової та м’язової систем, дихального апарату. Це також чудовий засіб профілактики та виправлення порушень постави, плоскостопості. Катання на ковзанах — з 6 років. Роз­виває спритність та рівновагу, зміцнює м’язи ніг і робить дітей стрункішими. Гімнастика, акробатика — з 5-6 років. Роз­вивають гнучкість і спритність. Особливо корисні вони дівчаткам: заняття формують грацію, еле­гантність, упевненість жестів. Волейбол, баскетбол — з 8-9 років. Вони активізують діяльність серця і кровоносних су­дин. Усі м’язи тіла гармонійно розвиваються. Ігри з м’ячем вчать спритності, швидкості реакції. Бокс — з 11-12 років. Цей вид спорту сприяє гармонійному розвитку всіх м’язів тіла, вихован­ню дисципліни. Теніс — з 12 років. Не бажано починати профе­сійно займатися ним раніше, оскільки при цьому одна половина тіла розвивається інтенсивніше, ніж інша. Важливо регулярно виконувати спе­ціальні вправи для розвитку всіх м’язів, інакше може сформуватися правобічний сколіоз хребта.

   Як обрати спорт відповідно до темпераменту дитини?

Досить часто дітей прагнуть віддати займати­ся спортом, щоб спрямувати в організоване рус­ло їхню нестримну енергію. Бажання цілком ви­правдане, проте не забувайте також при виборі спортивної секції врахувати темперамент сина чи доні. Сангвінік. Рухливий, товариський, схоплює все “на льоту”, не панікує через невдачі, завжди прагне рухатись уперед — з юних сангвініківчасто виростають чемпіони. Найбільших висот вони досягають у командних видах дпорту, тому що швидко знаходять спільну мову з іншими чле­нами команди. Холерик. Дитині-холерику спорт просто необхідний: йому, як нікому іншому, потріб­но кудись подіти свою невгамовну енергію! Однак йому потрібний і контроль, а отже, мудрий наставник-тренер. Діти-холерики не пам’ятають образ і швидко приймають рішен­ня. їм підійдуть футбол, хокей, волейбол, бас­кетбол. Флегматик. Урівноважені, спокійні. їх цікав­лять інтелектуальні види спорту: більярд, гольф, шашки, шахи — тут вони можуть проявити себе, продумуючи комбінації ходів і розраховуючи силу удару. Для цих дітей характерне чітке дотримання вказівок тренера. Вони терпіти не можуть форс- мажорів. Ще одна якість флегматиків — витри­валість. Для них будуть доречними біг, роликові ковзани, лижі, їзда на велосипеді, скейтборд, плавання. Меланхолік. Уразливий, з мінливим настро­єм, пристрасний — психіка юного меланхоліка може не витримати великого спорту. Тому для таких дітей треба обирати спортивні заняття з помірним навантаженням. Це діти, яких постійно треба заохочувати, налаштовувати на позитив. їм підійдуть види спорту, що вимагають зосеред­ження: спортивна стрільба, метання ядра/списа, шахи, кінний спорт.

Що робити, якщо дитина, яка вже певний час відвідує секцію, почала проявляти небажання займатися?

Треба постаратися з’ясувати причину “сабо­тажу”. Це можуть бути, наприклад, завеликі на­вантаження, до яких ваша дитина не готова. Або, можливо, у неї щось не виходить, і як результат — вона починає непокоїтись і заявляє, що взагалі не хоче більше ходити в цю секцію. Коли причина зрозуміла, з нею легше впоратися. Потроху займайтеся з дитиною спортом удо­ма, тоді й навантаження в секції будуть перено­ситися легше. Так, дорогі батьки, наші діти деко­ли такі само ліниві, як і ми, і їм не хочеться робити зарядку — це ж праця. Набагато легше подивити­ся мультфільми або посидіти за комп’ютером. Тут найкращий засіб — власний приклад. Є ще один варіант: усім дітям до вподоби вчити батьків, тож нехай малюк буде вашим тренером, адже йому мимоволі доведеться показувати вам вправи, щоб ви навчилися їх виконувати.Можна спробувати і змінити секцію, а то й кіль­ка, головне — знайти те, що буде цікаво саме ва­шій дитині. Зрештою, ми прагнемо, перш за все, не спортивних досягнень і перемог за будь-яку ціну, а гармонійного розвитку особистості.

Як залучити дитину до спорту?

  • Щоденно разом з дітьми виконуйте ранкову гімнастику.
  • Разом здійснюйте піші прогулянки, туристичні походи. Катайтеся на велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, інші ігри з м’ячем; стрибайте на скакалці; пла­вайте та грайте на воді.
  • Здійснюйте загартувальні процедури.
  • Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.
  • Разом з дітьми беріть участь у святах, розва­гах, днях здоров’я, лекціях з питань здоров’я, фізичного виховання дітей, що організовують­ся у дошкільному закладі.
  • Пам’ятайте: ви — приклад для своєї дитини.

Який би вид спорту ви не обрали, не чекайте, що дитина обов’язково досягне у ньому приголомшливих успіхів і стане чемпіоном. Але вона розвивати­меться, набуватиме нового досвіду, ширше ди­витиметься на світ, ніж однолітки, які обмежують своє життя екраном комп’ютера. Бажаємо  Вам і Ва­шим  дітям  успіхів у виборі виду спорту!

Доньки і сини: виховуємо по-різному

Відмінності в розвитку хлопчиків і дівчаток виявляються дуже рано. Добова витрата енергії у хлопчиків дещо вища, ніж у дівчаток. Також хлопчики, зазвичай, грають у більш динамічні та емоційні ігри, ніж дівчатка, тому їх важче заспокоїти. Малюнки хлопчиків є схематичними, а дівчатка малюють декоративні сюже­ти. Дівчатка є більш залежними від дорослих, хлопчики бажають бути самостійними.
 Як саме у дітей різної статі формуються відмінності в психіці?
   Із цього приводу існує декілька наукових думок. По-перше, такі якості унаслідуються, закладаючись у генах; по-друге, дитина елементарно ототожнює себе з батьком своєї статі (син — з татом, донька — з мамою). Ще одна наукова думка посилається на те, що статеворольову поведінку дитини формують батьки, оцінюючи її дії певним чином (за щось хвалять, у чомусь заохочують, за щось сварять і т. ін.). Вітчизняні науковці вважають, що хоч деякі природжені задатки і впливають на поведінку дитини (чоловік із покоління в покоління займався здобиччю їжі, жінка була хранителькою вогнища), але головними в її формуванні є саме особливості виховання.
У реальному житті, якщо у дитини адекватно формуються уявлення про особливості поведінки своєї статі, то надалі вона стає впевненою в собі людиною, яка знає, чого вона хоче, яка вміє ефективно взаємодіяти з іншими людьми. Головне значення тут має вплив рідних людей. Під впливом мами і тата, бабусі й дідуся, інших близьких родичів у дитини формується поняття, якими саме повинні бути хлопчик або дівчинка, чим вони повинні цікавитися, якому виду діяльності віддавати перевагу.
    У сім ї важливо розподіляти обов’язки з урахуванням статеворольових відмінностей. Так, хлопчикові доручають роботу, що вимагає фізичних зусиль, а дівчинці дають завдання, ви­конання яких вимагає ретельності, старанності, майстерності, смаку. Дівчинку добре б залучати до приготування їжі, шиття, прибирання. Не потрібно соромити дівчинку,   якщо вона виявляє цікавість до своєї зовнішності, гірше, якщо такий інтерес від­сутній. Виховуючи хлопчика, батьки іноді надмірно піклуються про нього, позбавляють можливості робити вольові вчинки, забувають про необхідність формування у нього бажання бути захисником. Почніть із малого — нехай ваш син принесе вам оку­ляри з темної кімнати, погладить у вашій присутності сусідського собаку, допоможе нести мамі сумку, разом із татом щось відре­монтує.
    Незалежно від того, хто росте у вашій сім’ї,— майбутній чоло­вік або майбутня жінка, він (вона) — дитина, яка потребує вашої турботи, розуміння, любові, підтримки і гідного прикладу для наслідування. Адже, людина, зростаючи, створює власну сім’ю і будує   взаємини відповідно до того, що було вкладено в її душу в батьківській сім’ї.

У сім’ї росте дівчинка

Більшість педагогів і батьків переконані в тендітності дівчаток і необхідності їх обережного фізичного виховання. Але дівчаткам потрібно розвивати фізичну витривалість, що дає їм можливість почуватися впевненими в своїх силах. Крім того, для дівчинки важливо, щоб її слухали і давали їй можливість висловитися. Коли її слухають не перериваючи, вона відчуває підтримку, що так їй потрібна, щоб перетворити емоції на вираз почуттів. Співчувайте дівчинці, але не передайте куті меду. Не можна використовувати метод дослівного повторення її фраз тому, що, прагнучи полегшити її стан, ми можемо залишити поза увагою те, заради чого вона говорить нам усе це.
Будьте готові відгукнутися на швидкі зміни емоційного стану дівчинки. Покажіть дівчинці приклади того, як можна впора­тися зі своїми емоціями і почуттями. Спостереження за тим, як це роблять інші — кращий спосіб здолати свої емоції і почуття. Не позбавляйте дівчинку права на будь-які емоції. Якщо дорослі забороняють дівчинці відкрито проявляти свої почуття, то пору­шують розвиток здатності розуміти себе і діяти, зважаючи на це розуміння.       
     Звертаючи увагу дівчаток на різні приклади позитивних жі­ночних якостей, необхідно формувати реалістичний образ жінки. Жінка завжди працює вдома і за його межами. Проте сучасна си­туація, коли жінка прагне «зробити все» — бути гарною матір’ю, дружиною і діловою жінкою — призвела до надзвичайної заван­таженості жінок.
   Одним зі способів розв’язання вікових завдань у дошкільний період життя дівчинки є гра. Ігри дівчаток із раннього дитинства містять ті види діяльності, які вони бачать навколо себе. Ляльки – немовлята, мініатюрна прасувальна дошка, пластмасове кухонне приладдя дають можливість отримати перші навички підготовки дівчинки до життя господині будинку, до турбот про сім’ю. Ці самі іграшки, а також м’ячі, кульки, будівельні блоки і дрібні фігурки, різноколірна мозаїка, залізниця, що вважають типовими іграшками для хлопчиків, водночас надають дівчинці ті різноманітні можливості, що необхідні для її нормального різностороннього розвитку. Якщо в гру дівчинки ніхто не втручається, то це сприяє розвитку в ній зосередженості, послідовності, творчої активності; формує здорову самооцінку; розвиває навички спів­праці; приносить задоволення. Після того, як дівчинка ретельно обстежить цікавий для неї об’єкт або завершить свою справу, вона готова охоче брати участь у сімейних справах.
   Незговірливість і упертість дівчинки зазвичай пов’язані з від­чуттям, що її гру постійно переривають, не даючи спокійно до­грати. Дівчаткам потрібні заняття, іграшки і книжки, що сприяли б розвитку навичок і впевненості в собі, позитивному ставленню до себе як до дівчинки. Не потрібно обмежувати коло читання дів­чинки лише книгами, де є сильний жіночий характер, тому що дівчаткам, зазвичай, подобаються гарні книги про хлопчиків. І ні­коли не рано починати читати такі книги дівчаткам уголос, тому що це розвиває їх уяву, здорову самоцінність, полегшує її майбутнє життя як жінки, дружини, матері. Для дівчаток варто добира­ти книги, які вчитимуть їх шукати мирні способи розв’язання конфліктів, допоможуть оцінити красу несхожості людей одне на одного.
   Прагнення привернути до себе увагу оточуючих, і перш за все дорослих, є властивим навіть для маленьких дітей. Особливо це характерно для дівчаток, що проявляється у вигляді кокетства. Бажання дитини почуватися в центрі уваги необхідно тактовно і послідовно зменшувати, тому що потурання в цій справі може призвести до формування у дитини егоїстичного, споживчого характеру. Проте кокетство — важлива поведінкова реакція ма­ленької представниці жіночої статі, і батьки зобов’язані врахо­вувати це. Не висміювати і не позбавляти бажання бути ошатною і гарною, а формувати гарний смак, відчуття міри, стриманість. Фахівці вважають, що без необхідного виховного впливу на дівчин­ку в дитинстві, існує вірогідність, що в майбутньому з неї виросте жінка, яка не вмітиме гарно і зі смаком одягатися, засвоюватиме окремі чоловічі риси поведінки.

У сім’ї росте хлопчик

Часто виховні дії дорослого заперечують можливість хлопчиків проявляти почуття: «Хлопчики не плачуть», «Ти ж не дуже забив­ся», «Не злися», «Будь дорослим хлопчиком», «Нічого страшно­го». Якщо хлопчикові дійсно дуже боляче або образливо, то його емоції мають знайти вихід у сльозах або в інших проявах. Відчувши свій біль, образу, він виросте уважним, чутливим до проблем інших людей. У кожного хлопчика є природжене право відчувати, адже прояв почуттів допомагає заспокоїти душевний біль, розвивати інтелект і творчість дитини, регулювати взаємини з іншими людьми.
    Хлопчики дошкільного віку потребують керівництва, а не мож­ливості обирати. Якщо для хлопчика не існує прикладу впевненої поведінки дорослого, здатного спрямовувати дитину, то в доросло­му житті дитині доведеться складно відстоювати себе. Хлопчикам – дошкільникам, яким батьки надають дуже широкі можливості для вибору, найчастіше в дорослому житті важко ухвалювати будь-які рішення.
    Для того щоб хлопчик самостійно одягався, чистив зуби, збирав іграшки, для нього необхідно встановлювати чіткий розпорядок справ. При цьому важливо не чекати від нього, що він сам зробить те, про що його просять, а наполегливо і терпляче все показувати, перш ніж він зможе самостійно дотримувати встановлений розпо­рядок справ.
    Через те, що хлопчики не можуть самі впорядковувати своє життя, а вільно віддаються своїй природній енергії, їм не слід дозволяти грати на вулиці, поблизу водоймищ чи поряд із кухон­ною плитою. До п’яти років хлопчикам узагалі найкраще грати у великому обгородженому дворі. Поблажливе ставлення дорос­лого до непосидючості та зайвої «галасливості» хлопчика має супроводжуватися постійним зверненням його уваги на тому, що майбутній чоловік повинен бути спокійним і стриманим.
    Цікавість до досліджувань є природною для хлопчиків дошкіль­ного віку. Тому перед дорослим постає завдання спрямувати цей процес у спокійному і безпечному напряму. З ростом і розвитком дитини має розширюватися простір дитячої активності.
    Крім того, коли дорослий чує від хлопчика «брудні слова», то йому краще проігнорувати таку погану поведінку дитини. Вона може закріпитися тоді, коли на ній акцентувати увагу.
    Також дорослим потрібно чітко визначити власні цінності у сфері інтимних взаємин. Основою здорового статевого розвитку хлопчика є стосунки між його батьками, як вони спілкуються, чи знаходять час для бесід, чи цікавляться почуттями одне одного, чи поважають потреби і погляди одне одного, як розподіляють хатні обов’язки, чи обговорюють разом сімейні плани.
    Хлопчики не менше, ніж дівчатка потребують ласкавих дотиків своїх батьків, що допомагає формувати у них вміння проявляти любов і прихильність.