Діти  та  здорове  харчування: що робити,  щоб  їх  подружити?

Звички, зокрема харчові, формуються в дитинстві та перетворюються на стиль життя в дорослому віці. Що раніше дитина навчиться харчуватися збалансовано, то більше користі отримає для здоров’я. Як же зробити харчування ди тини здоровим?

Станьте для дитини взірцем

    Найліпший спосіб долучити дитину до здорового харчування — власний приклад. Намагайтеся збирати за столом усю родину якомога частіше. Ставте на стіл корисні продукти харчування. Для того щоб урізноманітнити обід чи вечерю, пропонуйте дитині сезонні овочі й зелень, ягоди й горіхи. Нехай продукти харчування на вашому столі приваблюють дитину яскравими кольорами та цікавими формами.

Формуйте корисне меню на день

    Коли збираєте кошик у супермаркеті, вибирайте цільнозернові крупи, свіжі овочі, ягоди й фрукти, рибу, м’ясо, птицю, яйця курячі, бобові. Уникайте ковбас та сосисок, каш швидкого приготування, випічки на маргарині. Звертайте увагу на кількість цукру й солі в раціоні. Надлишок цих продуктів харчування в раціоні спричиняє ендокринні порушення та інші захворювання.

Придбайте йодовану та сіль та додавайте її у страви. Йод забезпечує роботу щитовидної залози, поліпшує розумовий розвиток дитини. Читайте етикетки продуктів харчування — уникайте незрозумілих для вас складників.

Менше обробляйте продукти харчування

    Яблуко корисніше, ніж яблучне пюре. Пюре містить більше корисних елементів, ніж сік. Сік проти варення — ліпше вітамінізований. Варення корисніше, ніж газований напій зі смаком яблука. За таким принципом формуйте «піраміду» здорового раціону для дитини.

    Віддавайте перевагу цільній перловій чи вівсяній крупі, ніж плющеній. Цільна плющена вівсянка — ліпше, ніж відшліфована. Відшліфоване зерно корисніше, ніж борошно. Борошно в цьому ланцюжку таки безпечніше для здоров’я дитини, ніж гранола з сиропом.

     Із м’ясними продуктами харчування так само поводьтеся уважно. Тушкована яловичина корисніша смаженої в олії. Запечене м’ясо, навіть зі скоринкою, принесе більше користі, ніж сосиски.

Готуйте разом

    Для того щоб сформувати здорову тарілку, візьміть за звичку разом із дитиною ходити по продукти харчування до магазину чи на ринок, збирати овочі/фрукти у власному городі, разом готувати обід чи вечерю.

    На ринку дитину можуть зацікавити різні сорти фруктів, овочів, зелені, які не часто знайдете в магазині. А кабачки й помідори з власного городу, які зберете власноруч, дитина з’їсть охочіше.

Налаштовуйтеся, що дитина не одразу допомагатиме вам готувати омлет чи купувати зелень. Запропонуйте знову пізніше. Спробуйте різні підходи. Адже дитині може припасти до душі шукати рецепти, а потім втілювати їх на кухні. Чи вона охоче послухає історії про овочі або фрукти, щоб дізнатися, як вони потрапляють до нас на стіл.

Оминайте солодощі та фастфуд

     В овочах і фруктах міститься багато поживних речовин, вітамінів, а також клітковина. Нею харчуються корисні бактерії, що живуть у кишківнику, відповідають за травлення, впливають на обмін речовин. Натомість солодкі й солоні смаколики типу чипсів, сухариків і хотдогів можуть призвести до надлишкової ваги й підліткового ожиріння. Цукор спричиняє карієс, а трансжири — хвороби серцево-судинної й нервової систем.

Уникайте суворих обмежень у їжі

     Часто ми сприймаємо здорову їжу як рутину або покарання, тоді як тістечко чи шоколадка стають винагородою за слухняну поведінку. Родинний похід у піцерію — це свято, а за сімейним столом нерідко можна почути: «Цукерку отримаєш лише після того, як з’їси салат». Після таких ситуацій у дитини може сформуватися звичка поліпшувати настрій морозивом чи «заїдати» стрес фастфудом.

Важливо з дитинства правильно вибудовувати стосунки з їжею. Контролюйте, що та як дитина їсть, у яких умовах відбувається процес їди. Чи є в неї звичка повільно жувати або, навпаки, ковтати цілі шматки їжі. Усе це впливає на формування організму дитини.                                                              

За матеріалами журналу «Медична сестра дошкільного закладу», № 1, 2023 р.

Шість мультфільмів про здорові харчові звички дітей

Шановні батьки, перегляньте змагання між корисними та шкідливими продуктами харчування. Закріпіть власні знання про склад і властивості того чи того продукту харчування. Наприкінці кожної серії мультфільму — переваги здорової їжі. Так  ви доведете своїм дітям,  чому варто дотримувати «правильних» харчових звичок.

Здорові харчові звички. Горіх

Здорові харчові звички. Горох

Здорові харчові звички. Банан

Здорові харчові звички. Сир

Здорові харчові звички. Вода

Як правильно загартовувати дiтей

Сили природи – прекрасні засоби загартовування організму, тільки треба вміти ними користуватися. Звичайно ж, не можна вимагати від дітей, щоб вони діяли «по науці», рахували хвилини свого перебування у воді, на сонці. Вони купаються і загоряють насамперед тому, що їм весело і приємно.
Але задача батьків – простежити за тим, щоб діти не зловживали перебуванням у воді, на сонці, на свіжому повітрі, щоб ці сили природи принесли користь дитині, загартували її організм, зробили його міцним, витривалим і сильним.Загартовування треба починати з перших днів життя дитини і проводити його систематично, кожного дня.Починати і припиняти – значить, тільки шкодити здоров’ю. Загартовувати треба поступово, щоразу трохи змінюючи температуру води, повітря, а також тривалість процедури. Приступаючи до загартовування, слід порадитися з лікарем. Щоденні прогулянки в будь-яку погоду, сон на свіжому повітрі або при відкритій кватирці, ігри і спортивні заняття по можливості не в закритому приміщенні, повітряні ванни – все це благотворно впливає на здоров’я дитини, зміцнює її організм. Сонце – теж добрий друг дитячого здоров’я: воно поліпшує обмін речовин, склад крові, вбиває мікроби. Але воно дуже суворий друг. Тривале перебування на сонці призводить до перегріву (тепловий удар), викликає сильні опіки найбільш чутливих ділянок шкіри. При цих опіках у дитини температура іноді піднімається до 40 °С. Може розвинутися недокрів’я, загостритися раніше перенесене захворювання. Час перебування на сонці потрібно дозувати: від 5 хвилин до ЗО-40 хвилин, поки не з’явиться рівна засмага. Не треба, щоб дитина загоряла лежачи, «як мама»,- нехай вона грається, рухається. Голова в неї повинна бути покрита. Не слід приймати сонячні ванни на голодний шлунок або відразу після їжі. Найбільш придатний час для загоряння – перша половина дня, коли сонце посилає багато ультрафіолетових променів. Загартовування організму водою починають зазвичай з обтирання. Рукавичкою, змоченою водою, обтирають шию, руки, груди, спину, ноги. Потім розтирають сухим рушником до легкого почервоніння шкіри. Початкова температура води для однорічних дітей повинна бути близькою до температури тіла – близько 36 °С, для інших – близько 34 °С. Кожні два-три дні температуру можна знижувати на 1 °С, довівши її до кімнатної, а то і нижче. Після того як організм звикне до обтирань, можна переходити до обливань і душів, дотримуючись при цьому такої ж послідовності. 

Гiперактивна дитина

Погодьтеся, якщо вам зустрінеться тиха, спокійна й слухняна дитина, це щонайменше насторожить! Відразу починаєш думати: “Ой, з ним щось не так?” Та чи нормально, коли дитина 24 години на добу стрибає на очах своїх очманілих батьків? Де межа між нормою й “перебором”? Активна дитина – це чудово! Бадорість свідчить, що малюк здоровий (став би хворий стрибати диванами), його батьки цілком адекватні, не перегинають палки із вихованням, етикетом й іншими шкідливими для дитячої психіки дурницями. Маля бігає й стрибає, ламає й складає, розкидає й збирає, трощить і будує, а ще б’ється, кусається, танцює, співає, кричить – і все це майже одночасно. Тільки ставши мамою такого скарбу, розумієш щирий зміст старої доброї приповідки: “Який же ти гарний, коли спиш!”
        Але якщо усе так природньо, чому неврологи в один голос називають гіперактивність патологією й так норовлять прописати непосиді заспокійливі? Виявляється, існує велика різниця між просто активністю й нав’язливою перезбудливістю. Тест на гіперактивність схожий на дитячу гру із серії “Знайди 5 відмінностей”…
  Отже, активна дитина:
• Більшу частину дня “не сидить на місці”, віддає перевагу рухливим іграм, а не пасивним (пазли, конструктори). Проте, якщо її зацікавити – може книжку з мамою почитати, пазл зібрати тощо.
• Швидко й багато говорить, задає нескінченну кількість запитань.
• Порушення сну й травлення (кишкові розлади) – швидше виключення, трапляються досить рідко.
• Малюк активний та не скрізь. Приміром, неспокійний і непосидючий удома, але    спокійний  у садку, серед малознайомих людей.
• Він неагресивний. Тобто випадково або в запалі конфлікту може й відлупцювати “колегу з пісочниці”, але сам рідко провокує скандал.
Гіперактивна дитина:
♦ Перебуває у постійному русі й просто не може себе контролювати, навіть якщо утомилась продовжує рухатися, а знесилившись остаточно, плаче й істерить.
♦ Швидко й багато говорить, ковтає слова, перебиває, не дослуховує. Задає мільйон запитань, але рідко вислуховує відповіді на них.
♦ Малюка неможливо вкласти спати, а якщо спить, то уривками, неспокійно. У нього часто виникають кишкові розлади, алергічні реакції.
♦  Дитина – некерована, при цьому зовсім не реагує на заборони й обмеження. У будь-яких умовах (будинок, магазин, дитсадок, дитячий майданчик) поводиться однаково активно.
♦Часто провокує конфлікти. Не контролює свою агресію – б’ється, кусається, штовхається, причому пускає в хід підручні засоби: ціпок, каміння…

   Звiдки ноги ростуть?

   Основна відмінність гіперактивності від активності як характерологічної риси в тім, що це наслідок особливостей пологів та порушень розвитку протягом першого року життя. У групу ризику входять дітки, які народилися в результаті кесаревого розтину, важких патологічних пологів, малюки на штучному вигодовуванні, зокрема ті, що народилися з маленькою вагою, невиношені. З огляду на те, що екологія й темп сучасного життя залишають бажати кращого, не дивно, чому гіперактивні діти не рідкість, а скоріше норма сьогодння. Варто обмовитися: не всі діти, що входять у групу ризику, обов’язково є гіперактивними! Та й згодом, якщо всі “непорозуміння” (неспокійність, істеричність, кольки, порушення сну) не зникли до першого дня народження маляти, те їх не пізно привести в норму після.

  Спокiй, тiльки спокiй!

Що потрібно зробити, щоб маля позбулося від “надлишків” активності? Створити йому певні умови життя. Сюди входить спокійна психологічна обстановка в родині, чіткий режим дня (з обов’язковими прогулянками на свіжому повітрі, де є можливість виплеснути енергію). Батькам теж варто бути готовими до змін. Якщо ви самі дуже емоційні й неврівноважені, постійно скрізь запізнюєтеся, квапитеся, то настав час починати працювати над собою. Припиняймо бігти стрімголов у садочок, кваплячи дитину,намагаємося менше дратуватися, раптово змінювати плани. Скажіть собі: “Чіткий розпорядок дня” і намагайтеся стати більш організованими.

   А також скористайся такими порадами:

♥ Малюк не винний, що він такий “живчик”, тому марне його лаяти, карати, влаштовувати принизливі мовчазні бойкоти. Цим ви досягнете лиш зниження самооцінки, появу почуття провини, відчуття неправильності і неможливості догодити мамі й татові.
♥ Навчити дитину керувати собою – ваше першочергове завдання. Контролювати свої емоції допоможуть “агресивні” ігри. Негативні емоції є в кожного, у тому числі й у вашої дитини. Але мають бути певні обмеження, табу, скажіть малюку: “Хочеш бити – бий, але не живих істот (людей, рослин, тварин)”. Можна бити ціпком по землі, кидати каміння там, де немає людей, тупотіти ногами. Дитині просто необхідно вивільнити енергію назовні, навчіть його це робити.
♥ У вихованні необхідно уникати двох крайностей – проявів надмірної м’якості й висування надто високих вимог. Не можна допускати вседозволеності: чітко роз’ясніть малюку правила поведінки в різних ситуаціях. Однак кількість заборон й обмежень варто звести до розумного мінімуму.
♥ Дитину потрібно заохочувати в кожному випадку, коли їй вдалося довести почату справу до завершення. На прикладі відносно простих справ потрібно навчити правильно розподіляти сили.
♥ Необхідно оберігати дітей від перевтоми, пов’язаної з надлишковою кількістю вражень (телевізор, комп’ютер), уникати місць із підвищеним скупченням людей (магазинів, ринків й ін).
♥ У деяких випадках зайва активність і збудливість малюка можуть бути результатом втоми або завищених вимог зі сторони батьків. У цьому випадку батькам варто бути менш вимогливими, намагатися знизити навантаження.
♥ “Рух – це життя”, недолік фізичної активності може стати причиною підвищеної збудливості. Не можна стримувати природну потребу дитини грати в галасливі ігри, веселитися, бігати, стрибати.
♥ Іноді порушення поведінки можуть виявитися реакцією на психологічну травму, наприклад, на кризову ситуацію в родині, розлучення батьків, погане ставлення до дитини, конфлікт із учителем або батьками.
♥ Обмірковуючи раціон малюка, віддавайте перевагу правильному харчуванню з достатнім вмістом вітамінів і мікроелементів. Гіперактивній дитині гпдзвичвйно важливо дотримуватися золотої середини в харчуванні: менше смаженого, гострого, соленого, копченого, більше вареного, тушкованого й свіжих овочів і фруктів. Ще одне правило: якщо дитина не хоче їсти – не змушуйте її!
♥ Підготуйте своєму непосиді “поле для маневрів”: активні види спорту для нього – просто панацея.
♥ Привчайте малюка до пасивних ігор. Ми читаємо, а ще малюємо, ліпимо. Навіть якщо вашій дитині важко всидіти на місці, вона часто відволікається, підтримайте її (“Тобі цікаво це, давай подивимося…”), але після задоволення цікавості намагайтеся повернутися до попереднього заняття й довести його до кінця.
♥ Навчіть малюка розслаблятися. Можливо, ваш із ним “рецепт” знаходження внутрішньої гармонії – це йога. Для когось більше підійдуть інші методи релаксації. Гарний психолог підкаже вам, що це може бути арттерапія, казкотерапія, можливо медитація.
♥ Не забувайте говорити дитині, як сильно ви її любите.
І все?, – запитаєте ви, – а як же патології й відхилення, якими так залякали в кабінеті невролога? Ризик є, але заспокійливими проблему не вирішити. Адже що роблять ліки? Вони придушують активність дитини, як би гальмують її, але причина залишається. Гіперактивність – це не хвороба, це невелике відхилення від норми, але при цьому й махати на неї рукою, мов, саме пройде, теж не вихід. На жаль, може й не пройти. Такий підліток може зіштовхнутися з проблемами в школі, йому важко буде будувати відносини з однолітками й старшими, втримати його під турботливим маминим крилом, також, навряд чи вдасться.

Дитина i комп’ютер

  Ще 50 років тому дивиною були телевізори. Сьогодні важко уявити своїх дітей без комп’ютера. Це і програвач музики для малят і дорослих, з його допомогою можна впізнавати навколишній світ дошкільникові, він може стати хорошим другом в приготуванні уроків школярам, про невичерпні можливості в пізнавальній і навіть науковій діяльності студентів годі і говорити. Але це твориво людини не є досконалим. При роботі на комп’ютері організм людини отримує певні навантаження, що характеризуються розумовою, зоровою і фізичною напругою. Проведені спеціальні дослідження впливу комп’ютерної техніки на дитячий організм показали, що  під час роботи за комп’ютером слід дотримуватися певних правил, щоб не нашкодити своєму здоров’ю: не зіпсувати очі, не скривити хребет і т.д.         Тому, купуючи комп’ютер дитині потрібно пам’ятати декілька корисних рекомендацій, дотримання яких знижують несприятливий вплив комп’ютера на здоров’я дитини.
1. Найжорсткіші вимоги необхідно пред’являти до монітора. Монітор повинен відповідати міжнародним стандартам безпеки – MPR II або ТСО 99, мати маркування LR- Low radiation. Частота кадрової розгортки повинна бути не менше 70 Гц. Розмір зерна не повинен перевищувати 0,25-0,28 мм.
На сучасному етапі кращими по безпеці визнаються монітори на рідких кристалах, системи LCD. Монітор з електронно-променевим кінескопом обов’язково повинен бути встановлений задньою стінкою до стіни. Сам комп’ютер (системний блок) повинен бути не раніше 1997 року випуску, що відповідає рівню Pentium II.
2. Дитина до 6 років повинна проводити за комп’ютером не більше 10-15 хв. і то не щодня. Для дітей 7-12 років обмеження становить 20 хв. на день. Старшим дітям можна сидіти за комп’ютером не більше години в день. Для дітей, що відносяться до групи ризику за станом зору, час, проведений біля комп’ютера, потрібно дозувати індивідуально. При цьому періодичність занять з дитиною повинна бути не більш 2-х разів на тиждень.
3. Важливо щоб на монітор не потрапляло світло і не падали відблиски від лампи. Краще розташувати його в кутку, але так, щоб задня поверхня не впиралася в стіну. Але при цьому комп’ютерне місце повинно бути добре освітлене.
4.Комп’ютер повинен встановлюватися в добре провітрюваному приміщенні, де регулярно проводиться вологе прибирання.
5. Розміри комп’ютерного столу й стільця повинні відповідати зросту дитини.Прослідкуйте, щоб вона рівно тримала спину, не клала ногу на ногу, не занадто перегинала зап’ясток, не задирала голови. Для зручності можна покласти під ноги підставку. Екран потрібно розташувати так, щоб по відношенню до центру дисплея погляд падав трохи зверху вниз, під кутом 10-20°. Перевірте, чи рівно стоїть монітор, чи не доводиться дитині повертатися до нього. Найкраще розташувати монітор на такій відстані, щоб дитина могла торкнутися до нього кінчиками пальців витягнутої руки.
6.Крім виконання спеціальної гімнастики, потурбуйтеся про те, щоб дивлячись в монітор, дитячі очі не страждали від занадто яскравих кольорів екранної картинки. Не полінуйтеся „пограти” з настроювачами монітора, відрегулюйте яскравість і контрастність так, щоб вам було якнайкомфортніше.
     В молодшому шкільному віці діти активно пізнають світ. Психологи відзначають, що робота на комп’ютері розвиває увагу. Але від користі до шкоди – один крок: помірне перебування за комп’ютером поліпшує концентрацію уваги, занадто довге – погіршує.

Профiлактичнi щеплення

Профiлактичнi щеплення – медичнi процедури, мета яких вироблення в органiзмi iмунiтету проти певних iнфекцiйних захворювань

Профілактичні щеплення проводять згідно з наказом МОЗ України від 16.09.2011р. № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів». Щепленню підлягають усі новонароджені та діти, які не мають до цього протипоказань. Туберкульоз є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань у світі. Воно передається через хвору людину чи тварину, які виділяють збудник з харкотинням, сечею, калом, слиною, молоком або сльозами. Туберкульоз уражає людей з послабленою імунною системою. До такої категорії людей, відносяться і новонароджені. Вакцинація від туберкульозу проводиться БЦЖ – вакциною на 3-5-ту добу життя дитини. Для вакцинації недоношених дітей з масою тіла ~ 2000г. застосовується вакцина із зменшеним вмістом антигену БЦЖ-М. Діти, які не були щеплені в пологовому будинку підлягають обов’язковій вакцинації БЦЖ в поліклініці до 2-х місячного віку. Після 2-х місячного віку, перед введенням вакцини – БЦЖ, дитині слід провести пробу Манту. Щеплення проводиться при негативному результаті проби. Проба Манту застосовується систематично раз на рік, для всіх дітей з 12-ти місячного віку з метою раннього виявлення туберкульозу. Гепатит В – інфекційне захворювання організму, з переважним ураженням печінки та її тяжкими ускладненнями, як цироз та рак печінки. Передається через інфіковану кров від матері до дитини, материнське молоко, слину, сльози, піт, лімфу, вагінальні виділення, сперму, ножиці, манікюрні та педікюрні набори, зубні щітки, соски та інше. Щоб уберегти себе і своїх дітей від зараження, важливим засобом профілактики є щеплення, яке можна розпочати в будь якому віці, двічі з інтервалом у 1 місяць і третє через 5 місяців. Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, що схильне до епідемічного поширення з повітряно-крапельним механізмом передачі. Збудник дифтерії виділяє токсин, який руйнує оболонку нервових волокон, пошкоджує еритроцити, та зупиняє клітинне дихання. Тому перебіг інфекції дуже тяжкий з ураженням дихальної, нервової, серцево-судинної систем, нирок та наднирників. Утворюються нальоти на мигдаликах, які швидко перетворюються в щільнні та міцно фіксовані фибринозні плівки, характерна тенденція до їх поширення, прогресує набряк мигдаликів, м’яких тканин рото глотки, підшкірної клітковини. Не менш небезпечним захворюванням для дітей є кашлюк, його збудник поширюється при кашлі та чиханні. Кашлюк викликає довготривалі напади кашлю, може викликати зупинку дихання, ушкодження мозку та призвести до смерті. До 80% захворювань припадає на дітей, віком до 5 років. Чим менший вік дитини, тим важчий перебіг захворювання. Граючись на подвір’ї, на дитячому майданчику, купаючись в річці, діти можуть отримати травму, це є прямою загрозою інфікування правцем. Правець – інфекційне захворювання, яке проявляється судомами жувальної мускулатури, коли дитині важко відкривати рот, відмічається біль при прийомі їжі та розмові. Судоми швидко розповсюджуються на м’язи обличчя, шиї, спини, живота, рук, ніг, вражають дихальну мускулатуру, що веде до асфіксії та смерті. У новонароджених правець виникає при занесенні збудника через пуповинну рану. Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводиться за віком: І-ше щеплення у 3 місяці, ІІ-ге щеплення – у 4 місяці, ІІІ-тє щеплення – у 5 місяців, та ІV-те щеплення – у 18 місяців. Інтервал між І-им, ІІ-им, ІІІ-ім щепленням становить 1 місяць, інтервал між ІІІ-ім і ІV-им щепленням повинен становити 12 місяців. Для вакцинації дітей використовують вакцину як з ацелюлярним (АаКДП) так і цільноклітинним (АКДП) коклюшним компонентом. Поліомієліт – інфекційне захворювання, на яке найчастіше хворіють діти до 3-х років, але від нього не застраховані навіть дорослі. Воно починається гостро, з підвищення температури тіла, через деякий час розвивається в’ялий параліч, який має завжди незворотній процес. Єдиним засобом захисту є вакцинація. Для профілактики поліомієліту застосовують для перших двох щеплень в 3 та 4 місяці інактивовану вакцину (І ПВ). Для ІІІ щеплення поліомієліту (5 місяців) та ІV-го (18 місяців) застосовується оральна жива вакцина (ОПВ) за відсутності протипоказань. Якщо за станом здоров’я дітям протипоказано введення оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ) щеплення проводять виключно (І ПВ) вакциною. Вакцинація (І ПВ) може бути застосована для 3-4 щеплення, як окремо так і в складі комбінованих вакцин. Дуже небезпечною для дітей до 5 років є гемофільна (ХІБ) інфекція. Вона є причиною гострих респіраторних захворювань, тяжких запалень легень, гнійних менінгітів, отитів, які мають важкий перебіг і ведуть до інвалідності або летальності. ХІБ-інфекція діагностується та лікується дуже складно. Єдиним засобом профілактики гемофільної інфекції є вакцинація, яка може проводитись моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять ХІБ-компонент. Щеплення слід проводити в 3, 4 та 18 місяців разом з вакцинами АКДП та поліомієліту. Проти кору, епідпаротиту, червінки (краснухи) щеплення проводять в 12 місяців. Кір, епідемічний паротит – інфекційні хвороби, які небезпечні своїми ускладненнями, а саме: коровий ларингіт (втрата голосу), корова пневмонія, отит (втрата слуху). Дуже небезпечне ускладнення, яке веде до інвалідності або смерті – коровий енцефаліт. Свинка (епідемічний паротит) – захворювання, що дає ускладнення з боку центральної нервової системи, запалення головного та спинного мозку (менінгіти), статевих органів: у хлопчиків – орхіти, що стають причиною безпліддя, та запалення підшлункової залози, що часто є причиною виникнення цукрового діабету. Червінка (краснуха) дуже небезпечна для вагітних, які захворіли в перші 3 місяці вагітності. Такі жінки можуть народити дитину з тяжкими вродженими вадами розвитку: вродженими вадами серця, нирок, глухота, сліпота. Недостатнє охоплення щепленням, порушення графіку імунізації, несвоєчасна вакцинація у дітей в епідемічних вогнищах, приводить до розповсюдження вище згаданих інфекційних захворювань. Головне завдання імунізації – створення колективного імунітету, тобто щеплених дітей повинно бути 98%, то тоді можна говорити про імунний прошарок (захист) від інфекцій, або груповий імунітет. Тривалість вироблення імунітету від інфекційних захворювань враховується при встановленні термінів повторного щеплення – ревакцинації. Щоб забезпечити досить високий імунітет, що оберігає від зараження, щеплення необхідно систематично проводити через певні інтервали часу. При порушенні календаря щеплення, для вирішення індивідуального календаря щеплень, батькам дітей слід звернутися до дільничного педіатра чи лікаря-імунолога. Щеплення не лише захищає від зараження, але також є істинним чинником в протиепідемічній боротьбі з інфекційними захворюваннями!!!