Дитина ламає іграшки: які причини та що робити дорослим
У більшості батьків виникає занепокоєння, якщо дитина постійно ламає іграшки. Скористайтеся рекомендаціями практичного психолога Інни Литвин, щоб визначити причини такої поведінки та надалі правильно на неї реагувати
Батьки купують дитині нові й нові іграшки, бо прагнуть зробити її дозвілля цікавим і різноманітним. Дитина ж замість того, щоб захоплено гратися, відриває лялькам голови, кидає на підлогу машинки або розпорює черева плюшевим звірятам. Така поведінка типова для дошкільників. Утім, цей факт навряд чи втішить батьків і вихователів, адже вони насамперед хочуть знати, чому так відбувається. Проаналізуємо основні причини, через які дитина може вдаватися до руйнівних дій та ламати іграшки.
Пізнавальний інтерес
Три-п’ятирічна дитина проявляє дослідницький інтерес до предметного світу — вона хоче збагнути, як усе влаштоване й працює. Найпростіший і найдоступніший спосіб це зробити — розібрати, помацати, скуштувати, відчути. Дитина не може по-іншому зрозуміти, чому вмикається ліхтарик або із чого зробили м’яч-стрибунець. Бажання осягнути навколишній світ сильніше, аніж усвідомлення того, що іграшка може зламатися. Тому дитина може розібрати ліхтарик на найдрібніші деталі, а м’ячик — просто надкусити.
Гіркий досвід та усвідомлення, що іграшка зіпсувалася, приходять вже після того, як дитина отримала задоволення від дослідницької діяльності. Як наслідок, зламана іграшка може засмутити дитину не менше, ніж батьків, зокрема, якщо вона була улюбленою.
Рекомендації для батьків. Не сваріть дитину за заламану іграшку. Для неї це ще більша прикрість, ніж для вас. Ставтеся із розумінням до особливостей цього вікового періоду, адже протягом нього дитина формує мотивацію навчатися й досліджувати навколишній світ.
Складіть разом із дитиною іграшку, яку вона розібрала. Запропонуйте дитині досліджувати ті іграшки, які не шкода розібрати остаточно й безповоротно. Купуйте допитливій дитині навчальні та розвивальні ігри, конструктори та кубики. Відвідуйте разом із нею виставки, музеї, пізнавальні ігрові майданчики. Аби дитина мала змогу реалізувати свій дослідницький потенціал, залучайте її до практичного життя: готуйте разом, ремонтуйте, прибирайте у квартирі. Використовуйте більше ігор із піском, під час яких вона може ліпити, розділяти й ламати різні пасочки й, відповідно, вивільняти зайву енергію, негативні емоції.
Злість та образа
Ламати іграшки дитина може тоді, коли злиться чи відчуває образу. Поспостерігайте за дитиною і з’ясуйте, які емоції вона відчуває під час гри, коли саме та за яких умов ламає іграшки. Наприклад, якщо дитина замислилася, міцно скрутила іграшку й ненароком зламала її, поговоріть із нею про те, що її турбує, чи зверніться по допомогу до практичного психолога.
Щоб з’ясувати, що відчуває дитина, використовуйте проєктивні методики. Завдяки їм дитина зможе не лише показати свій стан, а й вивільнити його назовні у безпечний спосіб.
Рекомендації для батьків. Навчайте дитину контролювати свої почуття, проговорювати емоції. Це дасть їй змогу усвідомити власні почуття й адекватно висловлювати емоції.
Невдоволення іграшкою
Трапляється, що дитина із якихось причин не може сказати батькам, що іграшка їй не до вподоби, а інших забавок вони не купують. Найдієвіший вихід — зламати іграшку. Тоді, можливо, батьки придбають нові іграшки, які їй сподобаються.
Рекомендації для батьків. Поміркуйте, чи є у вашій сім’ї психологічна свобода, чи може дитина вільно сказати про те, що іграшка їй не сподобалася. Якщо через свою відвертість дитина відчуває провину, сором, злість чи образу, це означає, що вона несе відповідальність за ваші почуття, емоції і ставлення до неї. Дайте дитині змогу висловлювати претензії та говорити про свої бажання, навіть якщо вони не збігаються з вашими.
Брак уваги
Якщо дитина хоче привернути увагу батьків чи педагога, зламавши якусь річ, вона зробить це, навіть якщо її потім покарають чи насварять. Така поведінка може свідчити, що дитина потребує спілкування, співчуття або підтримки, але не знає, як інакше сказати про це.
Рекомендації для батьків і педагогів. Сформуйте у дитини уявлення про те, як можна попросити про допомогу, щось розповісти чи запропонувати. Наприклад, розкажіть, що вона може сказати: «Нумо гратися», «Мені трохи сумно, поговоріть зі мною», «Допоможіть, будь ласка, впоратися із цим завданням». Проявляйте інтерес до дитини якомога частіше, а не лише тоді, коли вона вдається до радикальних способів, аби привернути вашу увагу.
Ігрові фантазії
Під час гри дитина може перетворити звичайну ляльку на пацієнта, який зламав руку чи ногу. Іншим разом дитина інсценізує аварію і, щоб надати грі реалістичності, ламає двері й пошкоджує капот іграшкового автомобіля.
Рекомендації для батьків. Не змінюйте одразу зламану іграшку на нову. Натомість запропонуйте дитині разом її відремонтувати. Підберіть для таких ігор недорогі іграшки.
Особливості темпераменту
Активна й надто чутлива дитина ледве стримує свої емоції, коли їй щось не вдається. Вона здатна в одну мить розсердитися й щось розбити чи розірвати.
Рекомендації для батьків. Дайте дитині змогу побачити, до чого призводять її палкі емоції. А відтак запропонуйте їй альтернативні способи висловлювати почуття. Наприклад, мати під рукою спеціальний папір, який вона зможе порвати, коли її накриватимуть сильні емоції. Запропонуйте дитині звертатися по допомогу до дорослого, коли їй щось не вдасться. Станьте прикладом для дитини: контролюйте себе й керуйте своїми емоціями. Сприймайте яскраві реакції дитини-холерика спокійно, і вона швидше заспокоїться.
Отже, здебільшого дитина ламає іграшки не тому, що надто розбещена й не цінує батьківську увагу чи марнує їхні гроші. Батьки та педагоги мають вміти бачити справжні мотиви поведінки дитини.
За матеріалами журналу “Вихователь-методист”, №1, 2023 року.
Чи потрібні дитині іграшки – монстри?
Аргументи “за”
1.Іграшка, яку подарували близькі люди, асоціюється з любов’ю і турботою. Ці відчуття автоматично знижують рівеньтривожності дитини та підвищують її стресостійкість. також для дитини важливе схвалення однолітків. бути з ними на одній хвилі, мати однакові іграшки – одна із складових радості і спокою дитини.
2.Під час ігор з іграшками монстрами в дітей розвивається фантазія та уява. Дитина може зі сторони оцінити та усвідомити погані вчинки. Побачити себе в певному персонажі, зрозуміти, кола вона теж чинить погано. Також ігри з такими іграшками вчать дитину наполегливості, хоробрості, шляхетності, заохочують протистояти поганому.
3.Потреба в безпеці: упевненість, позбавлення від страху й невдач. Коли дитина з гордість розповідає про те, що її страшний улюбленець може з’їсти кого -небудь, вона в такий спосіб демонструє свою захищеність і перевагу.
4.Позитивні емоції як профілактика психосоматичних захворювань. Щось нове в житті дитини, зокрема і матеріальне, супроводжується емоціями. якщо ці емоції позитивні, то вони напряму пов’язані з підвищенням імунітету, в цьому випадку- психологічного. Так під час ігро з іграшками – жахалками діти вчаться розпізнавати власну агресію та страх, контролювати їх, долати негативні емоції.
5.Безумовний теплий зв’язок з батьками. Коли батьки дарують дитині омріяну іграшку – монстра, то вона цей вчинок трактує так: батьки до мене дослухаються й люблять мене. Позитивні емоції від таких незначних подій у дитинстві іноді дають на довгі роки колосальний спихотерапевтичний ефект у непрості періоди життя, коли хочеться відгородитися від дорослих проблем.
Аргументи “проти”
1.Несвідомий вибір іграшки. Навіть якщо всі однолітки будуть
у захваті від трендової іграшки-жахалки, якась дитина її
може боятися. Але через інший страх — не відповідати очікуванням дитячого колективу — від іграшки все ж таки не
відмовляється й просить батьківїї купити. У такому разі ди-
тина ризикує, окрім ігрошки, здобути й нервовий розлад.
2. Агресія. Звісно, будь-які злі персонажі мультфільмів, фільмів, театральних вистав все ж таки можуть культивувати агресивні поведілкові реакції в дитини. Чому той чи інший персонаж викликає певну реакцію — однозначно відповісти не можна. Якщо батькам не вдасться розібратися самостійно, а агресивна поведінка дитини прогресус, візит до психолога — обов’язковий.
3.Захисна реакція від агресії зовнішнього світу через агресію у відповідь. Не всі батьки знають, що відбувається з дитиною впродовж дня, коли вона спілкусться з однолітками. А вони її можуть ображати: без причин і до того ж боляче фізично. Наслідки для дитячої психіки можуть бути непростими. Дитині стас легше й безпечніше бути такою самою злою, як улюблений персонаж, якого всі бояться.
4.Реалістичні іграшки у вигляді мертвих людей, іграшки із зашитими ротами та очима, відрізаними кінцівками тощо спричиняють у дитини психосоматичні реакції. Вони можуть проявлятися напруженням м’язів, головним болем, болем у м’язах, тремтінням, ознобом, посиленим потовиділенням, утрудненим диханням аж до відчуття задухи, нудотою, блюванням, діареєю тощо. Ліпше не купувати такі іграшки дитині.
5. Іграшка, яка не відповідає віку дитини та жахає її, може спричинити тривожний розлад — це психічний розлад, для якого притаманний стан загальної стійкої тривоги. Надмірні занепокоєння, напруженість і страх, які відчуває хвора на тривожний розлад дитина, можуть супроводжуватися як психічним, так і фізичним нездужанням.
За матеріалами журналу “Вихователь-методист”, №1, 2023 року.
Чи потрібні дитині іграшки – монстри?
Аргументи “за”
1.Іграшка, яку подарували близькі люди, асоціюється з любов’ю і турботою. Ці відчуття автоматично знижують рівеньтривожності дитини та підвищують її стресостійкість. також для дитини важливе схвалення однолітків. бути з ними на одній хвилі, мати однакові іграшки – одна із складових радості і спокою дитини.
2.Під час ігор з іграшками монстрами в дітей розвивається фантазія та уява. Дитина може зі сторони оцінити та усвідомити погані вчинки. Побачити себе в певному персонажі, зрозуміти, кола вона теж чинить погано. Також ігри з такими іграшками вчать дитину наполегливості, хоробрості, шляхетності, заохочують протистояти поганому.
3.Потреба в безпеці: упевненість, позбавлення від страху й невдач. Коли дитина з гордість розповідає про те, що її страшний улюбленець може з’їсти кого -небудь, вона в такий спосіб демонструє свою захищеність і перевагу.
4.Позитивні емоції як профілактика психосоматичних захворювань. Щось нове в житті дитини, зокрема і матеріальне, супроводжується емоціями. якщо ці емоції позитивні, то вони напряму пов’язані з підвищенням імунітету, в цьому випадку- психологічного. Так під час ігро з іграшками – жахалками діти вчаться розпізнавати власну агресію та страх, контролювати їх, долати негативні емоції.
5.Безумовний теплий зв’язок з батьками. Коли батьки дарують дитині омріяну іграшку – монстра, то вона цей вчинок трактує так: батьки до мене дослухаються й люблять мене. Позитивні емоції від таких незначних подій у дитинстві іноді дають на довгі роки колосальний спихотерапевтичний ефект у непрості періоди життя, коли хочеться відгородитися від дорослих проблем.
Аргументи “проти”
1.Несвідомий вибір іграшки. Навіть якщо всі однолітки будуть
у захваті від трендової іграшки-жахалки, якась дитина її
може боятися. Але через інший страх — не відповідати очікуванням дитячого колективу — від іграшки все ж таки не
відмовляється й просить батьківїї купити. У такому разі ди-
тина ризикує, окрім ігрошки, здобути й нервовий розлад.
2. Агресія. Звісно, будь-які злі персонажі мультфільмів, фільмів, театральних вистав все ж таки можуть культивувати агресивні поведілкові реакції в дитини. Чому той чи інший персонаж викликає певну реакцію — однозначно відповісти не можна. Якщо батькам не вдасться розібратися самостійно, а агресивна поведінка дитини прогресус, візит до психолога — обов’язковий.
3.Захисна реакція від агресії зовнішнього світу через агресію у відповідь. Не всі батьки знають, що відбувається з дитиною впродовж дня, коли вона спілкусться з однолітками. А вони її можуть ображати: без причин і до того ж боляче фізично. Наслідки для дитячої психіки можуть бути непростими. Дитині стас легше й безпечніше бути такою самою злою, як улюблений персонаж, якого всі бояться.
4.Реалістичні іграшки у вигляді мертвих людей, іграшки із зашитими ротами та очима, відрізаними кінцівками тощо спричиняють у дитини психосоматичні реакції. Вони можуть проявлятися напруженням м’язів, головним болем, болем у м’язах, тремтінням, ознобом, посиленим потовиділенням, утрудненим диханням аж до відчуття задухи, нудотою, блюванням, діареєю тощо. Ліпше не купувати такі іграшки дитині.
5. Іграшка, яка не відповідає віку дитини та жахає її, може спричинити тривожний розлад — це психічний розлад, для якого притаманний стан загальної стійкої тривоги. Надмірні занепокоєння, напруженість і страх, які відчуває хвора на тривожний розлад дитина, можуть супроводжуватися як психічним, так і фізичним нездужанням.
Доньки і сини: виховуємо по-різному
Відмінності в розвитку хлопчиків і дівчаток виявляються дуже рано. Добова витрата енергії у хлопчиків дещо вища, ніж у дівчаток. Також хлопчики, зазвичай, грають у більш динамічні та емоційні ігри, ніж дівчатка, тому їх важче заспокоїти. Малюнки хлопчиків є схематичними, а дівчатка малюють декоративні сюжети. Дівчатка є більш залежними від дорослих, хлопчики бажають бути самостійними.
Як саме у дітей різної статі формуються відмінності в психіці?
Із цього приводу існує декілька наукових думок. По-перше, такі якості унаслідуються, закладаючись у генах; по-друге, дитина елементарно ототожнює себе з батьком своєї статі (син — з татом, донька — з мамою). Ще одна наукова думка посилається на те, що статеворольову поведінку дитини формують батьки, оцінюючи її дії певним чином (за щось хвалять, у чомусь заохочують, за щось сварять і т. ін.). Вітчизняні науковці вважають, що хоч деякі природжені задатки і впливають на поведінку дитини (чоловік із покоління в покоління займався здобиччю їжі, жінка була хранителькою вогнища), але головними в її формуванні є саме особливості виховання.
У реальному житті, якщо у дитини адекватно формуються уявлення про особливості поведінки своєї статі, то надалі вона стає впевненою в собі людиною, яка знає, чого вона хоче, яка вміє ефективно взаємодіяти з іншими людьми. Головне значення тут має вплив рідних людей. Під впливом мами і тата, бабусі й дідуся, інших близьких родичів у дитини формується поняття, якими саме повинні бути хлопчик або дівчинка, чим вони повинні цікавитися, якому виду діяльності віддавати перевагу.
У сім ї важливо розподіляти обов’язки з урахуванням статеворольових відмінностей. Так, хлопчикові доручають роботу, що вимагає фізичних зусиль, а дівчинці дають завдання, виконання яких вимагає ретельності, старанності, майстерності, смаку. Дівчинку добре б залучати до приготування їжі, шиття, прибирання. Не потрібно соромити дівчинку, якщо вона виявляє цікавість до своєї зовнішності, гірше, якщо такий інтерес відсутній. Виховуючи хлопчика, батьки іноді надмірно піклуються про нього, позбавляють можливості робити вольові вчинки, забувають про необхідність формування у нього бажання бути захисником. Почніть із малого — нехай ваш син принесе вам окуляри з темної кімнати, погладить у вашій присутності сусідського собаку, допоможе нести мамі сумку, разом із татом щось відремонтує.
Незалежно від того, хто росте у вашій сім’ї,— майбутній чоловік або майбутня жінка, він (вона) — дитина, яка потребує вашої турботи, розуміння, любові, підтримки і гідного прикладу для наслідування. Адже, людина, зростаючи, створює власну сім’ю і будує взаємини відповідно до того, що було вкладено в її душу в батьківській сім’ї.
У сім’ї росте дівчинка
Більшість педагогів і батьків переконані в тендітності дівчаток і необхідності їх обережного фізичного виховання. Але дівчаткам потрібно розвивати фізичну витривалість, що дає їм можливість почуватися впевненими в своїх силах. Крім того, для дівчинки важливо, щоб її слухали і давали їй можливість висловитися. Коли її слухають не перериваючи, вона відчуває підтримку, що так їй потрібна, щоб перетворити емоції на вираз почуттів. Співчувайте дівчинці, але не передайте куті меду. Не можна використовувати метод дослівного повторення її фраз тому, що, прагнучи полегшити її стан, ми можемо залишити поза увагою те, заради чого вона говорить нам усе це.
Будьте готові відгукнутися на швидкі зміни емоційного стану дівчинки. Покажіть дівчинці приклади того, як можна впоратися зі своїми емоціями і почуттями. Спостереження за тим, як це роблять інші — кращий спосіб здолати свої емоції і почуття. Не позбавляйте дівчинку права на будь-які емоції. Якщо дорослі забороняють дівчинці відкрито проявляти свої почуття, то порушують розвиток здатності розуміти себе і діяти, зважаючи на це розуміння.
Звертаючи увагу дівчаток на різні приклади позитивних жіночних якостей, необхідно формувати реалістичний образ жінки. Жінка завжди працює вдома і за його межами. Проте сучасна ситуація, коли жінка прагне «зробити все» — бути гарною матір’ю, дружиною і діловою жінкою — призвела до надзвичайної завантаженості жінок.
Одним зі способів розв’язання вікових завдань у дошкільний період життя дівчинки є гра. Ігри дівчаток із раннього дитинства містять ті види діяльності, які вони бачать навколо себе. Ляльки – немовлята, мініатюрна прасувальна дошка, пластмасове кухонне приладдя дають можливість отримати перші навички підготовки дівчинки до життя господині будинку, до турбот про сім’ю. Ці самі іграшки, а також м’ячі, кульки, будівельні блоки і дрібні фігурки, різноколірна мозаїка, залізниця, що вважають типовими іграшками для хлопчиків, водночас надають дівчинці ті різноманітні можливості, що необхідні для її нормального різностороннього розвитку. Якщо в гру дівчинки ніхто не втручається, то це сприяє розвитку в ній зосередженості, послідовності, творчої активності; формує здорову самооцінку; розвиває навички співпраці; приносить задоволення. Після того, як дівчинка ретельно обстежить цікавий для неї об’єкт або завершить свою справу, вона готова охоче брати участь у сімейних справах.
Незговірливість і упертість дівчинки зазвичай пов’язані з відчуттям, що її гру постійно переривають, не даючи спокійно дограти. Дівчаткам потрібні заняття, іграшки і книжки, що сприяли б розвитку навичок і впевненості в собі, позитивному ставленню до себе як до дівчинки. Не потрібно обмежувати коло читання дівчинки лише книгами, де є сильний жіночий характер, тому що дівчаткам, зазвичай, подобаються гарні книги про хлопчиків. І ніколи не рано починати читати такі книги дівчаткам уголос, тому що це розвиває їх уяву, здорову самоцінність, полегшує її майбутнє життя як жінки, дружини, матері. Для дівчаток варто добирати книги, які вчитимуть їх шукати мирні способи розв’язання конфліктів, допоможуть оцінити красу несхожості людей одне на одного.
Прагнення привернути до себе увагу оточуючих, і перш за все дорослих, є властивим навіть для маленьких дітей. Особливо це характерно для дівчаток, що проявляється у вигляді кокетства. Бажання дитини почуватися в центрі уваги необхідно тактовно і послідовно зменшувати, тому що потурання в цій справі може призвести до формування у дитини егоїстичного, споживчого характеру. Проте кокетство — важлива поведінкова реакція маленької представниці жіночої статі, і батьки зобов’язані враховувати це. Не висміювати і не позбавляти бажання бути ошатною і гарною, а формувати гарний смак, відчуття міри, стриманість. Фахівці вважають, що без необхідного виховного впливу на дівчинку в дитинстві, існує вірогідність, що в майбутньому з неї виросте жінка, яка не вмітиме гарно і зі смаком одягатися, засвоюватиме окремі чоловічі риси поведінки.
У сім’ї росте хлопчик
Часто виховні дії дорослого заперечують можливість хлопчиків проявляти почуття: «Хлопчики не плачуть», «Ти ж не дуже забився», «Не злися», «Будь дорослим хлопчиком», «Нічого страшного». Якщо хлопчикові дійсно дуже боляче або образливо, то його емоції мають знайти вихід у сльозах або в інших проявах. Відчувши свій біль, образу, він виросте уважним, чутливим до проблем інших людей. У кожного хлопчика є природжене право відчувати, адже прояв почуттів допомагає заспокоїти душевний біль, розвивати інтелект і творчість дитини, регулювати взаємини з іншими людьми.
Хлопчики дошкільного віку потребують керівництва, а не можливості обирати. Якщо для хлопчика не існує прикладу впевненої поведінки дорослого, здатного спрямовувати дитину, то в дорослому житті дитині доведеться складно відстоювати себе. Хлопчикам – дошкільникам, яким батьки надають дуже широкі можливості для вибору, найчастіше в дорослому житті важко ухвалювати будь-які рішення.
Для того щоб хлопчик самостійно одягався, чистив зуби, збирав іграшки, для нього необхідно встановлювати чіткий розпорядок справ. При цьому важливо не чекати від нього, що він сам зробить те, про що його просять, а наполегливо і терпляче все показувати, перш ніж він зможе самостійно дотримувати встановлений розпорядок справ.
Через те, що хлопчики не можуть самі впорядковувати своє життя, а вільно віддаються своїй природній енергії, їм не слід дозволяти грати на вулиці, поблизу водоймищ чи поряд із кухонною плитою. До п’яти років хлопчикам узагалі найкраще грати у великому обгородженому дворі. Поблажливе ставлення дорослого до непосидючості та зайвої «галасливості» хлопчика має супроводжуватися постійним зверненням його уваги на тому, що майбутній чоловік повинен бути спокійним і стриманим.
Цікавість до досліджувань є природною для хлопчиків дошкільного віку. Тому перед дорослим постає завдання спрямувати цей процес у спокійному і безпечному напряму. З ростом і розвитком дитини має розширюватися простір дитячої активності.
Крім того, коли дорослий чує від хлопчика «брудні слова», то йому краще проігнорувати таку погану поведінку дитини. Вона може закріпитися тоді, коли на ній акцентувати увагу.
Також дорослим потрібно чітко визначити власні цінності у сфері інтимних взаємин. Основою здорового статевого розвитку хлопчика є стосунки між його батьками, як вони спілкуються, чи знаходять час для бесід, чи цікавляться почуттями одне одного, чи поважають потреби і погляди одне одного, як розподіляють хатні обов’язки, чи обговорюють разом сімейні плани.
Хлопчики не менше, ніж дівчатка потребують ласкавих дотиків своїх батьків, що допомагає формувати у них вміння проявляти любов і прихильність.
